СПОСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. спостері́г, спостерегла́, ло́; док., перех. Дивлячись, помічати кого-, що-небудь, звертати увагу на когось, щось. Ремо залюбки спостерігав, як зникали зі столу ласощі (Досв., Гюлле, 1961, 67); Федоренко з цікавістю спостерігав з вікна вагона строкаті смужки селянських нивок (Кач., Вибр., 1947, 163); Очі спостерігали, як подячно зітхає земля, звільнена від бур’янів, глибоко зорана, розпушена (Ю. Янов., II, 1954, 166); Хазяїнова кума підняла на всю хату гвалт: вона спостерегла, що пропав її подарунок (Л. Янов., І, 1959, 47); Не вірячи власним очам, спостеріг [Отава] серед старих і молодих жінок.. худого хлопця в сірому пальтечку (Загреб., Диво, 1968, 96); // тільки недок., перев. за ким — чим. Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь. Трохи оддалік сиділи під парасольками жінки і пильно спостерігали за дітьми, які бавились у воді при березі (Хижняк, Килимок, 1961, 47); Абдулаєв.. наказує [Тимкові] стояти під хлівом, спостерігати за хатою (Тют.. Вин. 19Р4. 495).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 580.