Спотинову, спотонову, нар.
1) Сначала, спервоначала. Мнж. 192. От (чумаки) як виїхали, спотинову у кожного багато хліба, їдять, не шкодіють. Мнж. 102.
2) Снова. Те ж збувши, взявся закупать всячину всяку спотонову. Мкр. Г. 49.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 187.