СПОЧИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., безос., розм. Відновлювати сили після втоми (фізичної чи душевної); // Проводити час на дозвіллі, не працюючи. Обидва сіли на канапу, Сірко почав розпитувати, як їздилося Кільчевському, як сподобався йому Крим, як спочивалося (Сенч., Опов., 1959, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 584.