СПО́ЮВАТИСЯ1, юється, недок. Пас. до спо́ювати1.
СПО́ЮВАТИСЯ2, юється, недок.
1. Те саме, що з’є́днуватися. — Поля наші споювалися разом, неначеб земля сама бажала того (Коб., II, 1956, 153); Як парубок хоче конче дівку взяти, то.. як увійде в хату, усів якнайборше [якнайшвидше], де лавки споюються; тогді йому її вже ніхто не відіб’є (Коб., І, 1956, 482).
2. Пас. до спо́ювати2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 585.