Що oзначає слово - "справжній"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


СПРА́ВЖНІЙ, я, є.

1. Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (Коцюб., III, 1956, 427); Сумніву не було: це було справжнє кам’яне вугілля. А матроси вже натягли хмизу та кураю, запалили вогнище, склали шматки вугілля нещільною пірамідкою (Тулуб, В степу.., 1964, 274); // Не штучний, не підробний. Усі образи позаквітчувані були усякими квітками: коли улітечку, то справжніми, а на зиму, то робленими з шпалерів (Кв.-Осн., II, 1956, 311); Зовсім інакше почуваєшся, коли не з іграшковим, а зі справжнім інструментом маєш справу або коли підпустять тебе до мотора й ти сам уже можеш його ввімкнути (Гончар, Бригантина, 1973, 110); // Щирий, не вдаваний. В’ються вони кругом панянок,.. стріляють то сюди, то туди своїми гострими одмовами, викликають то справжній, то притворний регіт… (Мирний, III, 1954, 262).

∆ Спра́вжня пі́вніч див. пі́вніч1.

◊ Назива́ти (назва́ти) ре́чі спра́вжніми імена́ми див. назива́ти; Пока́зувати (показа́ти) спра́вжнє обли́ччя див. обли́ччя.

2. Який відповідає певним вимогам, який є досконалістю, взірцем, ідеалом чого-небудь. Тільки в праці разом з робітниками і селянами можна стати справжніми комуністами (Ленін, 41, 1974, 302); Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно зроблене, наче його зробив справжній майстер (Н.-Лев., II, 1956, 171); Скінчивши Академію і ставши справжнім художником, Тарас Григорович задумав провідати рідний край (Мирний, V, 1955, 312); Справжній педагог не може бути ремісником, він — скульптор, який ліпить характер молодої людини… (Донч., V, 1957, 450); Словники — справжні, путящі словники з широким ілюстративним матеріалом — є не тільки зведенням в одно місце мовних багатств, а разом з тим і свідченням розумового, духовного багатства (Рильський, IX, 1962, 124).

3. Надзвичайно подібний до кого-, чого-небудь, дуже схожий з кимсь, чимсь. Пацюк [парубок] собі худощавий [худорлявий], низенький, мишастий, справжній Пацюк, такий і прудкий (Мирний, І, 1949, 260).

4. Яким повинен бути, який відповідає дійсності. — Правду кажучи, раніше і люди, і явища життя для мене виступали дещо применшеними. І тільки на фронтах цієї війни я склав справжню ціну і самому собі, і своїм товаришам (Гончар, III, 1959, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 591.