СПРОЗО́РИТИ, рю, риш, док., перех. і без додатка, заст. Наврочити, зурочити. Жінки і дівчата носять застромлену у пазуху голку, щоб хто не спрозорив (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 604.