СПРЯ́ЖЕНИЙ1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спрягти́1.
2. у знач. прикм., спец. Взаємозв’язаний, взаємодіючий. Комплексні числа виду а bі а-bі називаються спряженими (Алг., II, 1957, 162); Оброблювані поверхні багатьох деталей є спряженими (розташованими паралельно, перпендикулярно або під кутом одна до одної) (Фрез. справа.., 1957, 144).
СПРЯ́ЖЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спрягти́2. Несла [Галя] гарячу сковороду,.. спряжена яєшня [яєчня] то здималась своїми жовтими очками, то шкварчала.. салом (Мирний, IV, 1955, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 609.