СПРЯ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спряга́ти. Коли б хто завдав собі працю спрягати.. якнайсуперечніші поняття і творити з них якнайфантастичніші образи, то, певно, ледве міг би найти щось суперечнішого і фантастичнішого від спряження тих двох слів: «католицький панславізм» (Фр., Публіцистика, 1953, 32); Місце спряження головної і допоміжної ріжучих кромок називається вершиною різця (Різальні інстр.., 1959, 20).
2. Спосіб з’єднання, скріплення частин, деталей механізмів і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 609.