СПРЯМО́ВУЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до спрямо́вувати.
2. у знач. прикм. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь. В соціалістичному суспільстві Комуністична партія є керівною і спрямовуючою силою суспільного розвитку (Рад. Укр., 15.І 1954, 2).
3. у знач. прикм. Який примушує що-небудь діяти, рухатися у заданому напрямку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 610.