СПРЯМУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спрямува́ти. Велика роль у спрямуванні ініціативи широких мас будівельників на наполегливу високопродуктивну працю в ім’я побудови комунізму належить партійним організаціям будов (Ком. Укр., 5, 1963, 60).
2. Напра́вленість; на́прямок. Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі, хіба ж не їхні вішки дають простір для роботи механізмів, дають правильне спрямування каналові… (Гончар, Тронка, 1963, 262); — Я стою вже перед захистом диплома, і мої наміри мають інше спрямування (Рибак, Час.., 1960, 184); Під впливом Горького сформувався задум, головне ідейне спрямування таких значних творів, як «Гомоніла Україна» Петра Панча, романів з циклу «Україна» Івана Ле (Рад. літ-во, 9, 1968, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 610.