СПУЗИ́РИ́ТИ, и́ри́ть, док., розм. Здійняти пузирями; укрити бульбашками; // безос. Все море зараз спузирило (Котл., І, 1952, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 611.