СПУ́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., СПУ́ЧИТИСЯ, иться, док. 1. Випинатися горбом, горбами, робитися випуклим. Крига загула, затріщала під напором криголама, спучуючись і провалюючись (Роб. газ., 26.XI 1964, 2).
3. тільки недок., спец. Пас. до спу́чувати 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 617.