СПІВВІДНЕ́СЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до співвіднести́. Образ героя Шолохова [Соколова з твору «Доля людини»] співвіднесений з ідеєю великих гуманістичних звершень радянського народу і освітлений цією ідеєю (Про багатство л-ри, 1959, 94); Драматичне у Муратова завжди співвіднесене з індивідуальним досвідом ліричного «я» і переконливе своєю строгою стриманістю (Рад. літ-во, 10, 1968, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 516.