СПІВРОБІ́ТНИЦТВО, а, с.
1. Спільна діяльність, спільні дії. Щире міжнародне співробітництво європейських народів можливе тільки при тій умові, коли кожний з цих народів є повним господарем у своєму власному домі (Комун. маніф., 1963, 25); Економічне співробітництво країн соціалізму піднялось на новий щабель (Резол. XXIII з.., 1966, 4); Мирне співіснування, дружба і співробітництво завжди були важливими чинниками поступального розвитку суспільства (Рад. Укр., 27.I 1966, 2); Тісне співробітництво етнографа й фольклориста.. є річчю самозрозумілою і цілком обов’язковою (Рильський, III, 1956, 147).
2. Праця в якій-небудь установі; // Участь як автора в роботі якогось друкованого органу. Для співробітництва в «Правде» Ленін запрошує О. М. Горького (Біогр. Леніна, 1955, 120); В телеграмі.. натякалося на бажаність мого постійного співробітництва у «Зорі» (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 520.