СПІВТОВА́РИШ, а, ч., рідко. Товариш по якому-небудь заняттю, якійсь справі, роботі і т. ін. Життя він.. бачив виразніше і точніше, аніж.. співтовариші його по праці (Тич., III, 1957, 123); Я розказав мою пригоду з телеграмою, що не справила найменшого враження на мого співтовариша (Ірчан, II, 1958, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 520.