СПІВУЧА́СНИК, а, ч. Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. В боротьбі за справу миру, за ясне життя нове кожен з нас тебе [М. Гоголя] сьогодні співучасником зове (Тич., II, 1957, 284); Йшло слідство.. Не каже [син] правди ні про себе, ні про співучасників (Дор., Не повтори.., 1968, 236); Цілком слушно вважає він [О. І. Білецький] читача активним співучасником творчого процесу, закликає до вивчення читацьких інтересів (Рад. літ-во, 18, 1955, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 521.