СПІ́ДКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що ви́воріт; // рідко. Підкладка. Спідка добра, а верх подраний (Сл. Гр.).
2. Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 523.