СПІДНИЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що спідниця 1. Надійшла Текля.. в зеленій спідничині (Свидн., Люборацькі, 1955, 69); Як ударили в підбори трактористи з ланковими, Як війнули ті дівчата спідничинами новими (Перв., II, 1958, 49); // Стара, поношена спідниця. Була [Левантина] боса, в самій сорочці та в лихенькій спідничині (Гр., II, 1963, 272); — Це моя спідниця стара.. Бачу — онучі в тебе зовсім стерлись. Візьми цю спідничину — як знахідка буде (Збан., Єдина, 1959, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 524.