СПІДНИЧИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до спідничи́на. — Може, дівко, спідничинку б накинула та патли трохи заплела, бо як зайде хтось… (Стельмах, І, 1962, 155); Пішла Галинка в школу. Пішла попервах у пофарбованій полотняній спідничинці (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 524.