СПІДТИ́ШКА, присл., розм. Те саме, що спідти́ха-ти́ха. Спідтишка мішки рве (Номис, 1864, № 3038); Миттю кинувся [Івоніка] спідтишка в напрямі, де бачив постать (Коб., II, 1956, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 524.