СПІ́ЗНАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спізна́ти.
2. у знач. прикм. Який спізнався з ким-небудь. Ледве спізнаних, мене з тобою Синій вечір вів і колисав (Перв., І, 1958, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 525.