СПІКА́ННЯ, я, с.
1. Щільне з’єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі. Спікання торф’яних пластів.
2. Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація. Уперше в металургійній практиці здійснено промислове випробування технології спікання агломераційної шихти з застосуванням кисню (Рад. Укр., 23.III 1971, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 526.