СПІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Однаковість для всіх; те загальне, що притаманне кожному з порівнюваних явищ. Їх [російський, український і білоруський народи] єднала спільність історичного розвитку, близькість мови, в них була одна доля (Цюпа, Україна.., 1960, 13); В радянському суспільстві існує спільність корінних інтересів робітничого класу і колгоспного селянства (Ком. Укр., 9, 1961, 32); Всі українські плахти характеризуються художньою спільністю (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 102).
2. Нерозривний зв’язок, єдність. Поділ праці у майбутньому складеться на основі неухильного зростання спільності науково-технічних основ різних професій (Наука.., 1, 1962, 50).
Ма́ти спі́льність див. ма́ти2.
3. Об’єднання людей, згуртованих спільними умовами життя, метою, інтересами. В процесі удосконалення соціалістичних суспільних відносин в СРСР сформувалася нова історична спільність людей — радянський народ (Ком. Укр., 6, 1975, 50); В країнах, які визволилися від колоніального гніту, відбуваються бурхливі процеси консолідації та формування нових етнічних спільностей — народностей і націй (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 529.