СПІ́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. спі́ти. Моє любе зерно, тебе ниві оддам До літа, до сонця, до спіння (Тич.. III, 1947, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 530.