СТАККА́ТО, муз.
1. присл. Коротко, уривчасто (як позначення способу виконання музичного твору). * Образно. Раптом із ярової пшениці стаккато: — Пать-падьом! — Пать-падьом! — Пать-падьом! (Вишня, II, 1956, 166).
2. у знач. ім., невідм., с. Уривчасте виконання звуків, при якому вони чітко відокремлюються один від одного; протилежне легато. Найзручніше на сопілці виконувати.. подвійне і потрійне стаккато (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 36); [Ліза:] Я хочу стати знаменитою [піаністкою].., а ви набиваєте мені голову вашими стаккато, легато, модерато! (Коч., II, 1956, 159); * Образно. Прокидається хвилька, тонко сплескує в борт і розсипається в дрібному стаккато (Ткач, Жди.., 1959, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 638.