СТАЛЬО́ВИЙ, а, е, заст. Сталевий. Купи коня вороного І сідельце на його [на нього]; Стальовую шаблечку [шабельку] І пістолів парочку (Укр. поети-романтики.., 1968, 163); Підійшов [Якір] до Степана і, прямо-прямо дивлючись [дивлячись] йому в вічі, сказав стальовим голосом: — Одпусти… (Хотк., І, 1966, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 642.