СТАНО́ВЛЕННЯ, я, с. Філософська категорія, що відображає процес діалектичного переходу від одного ступеня розвитку до іншого як момент взаємоперетворення протилежних і разом з тим взаємопов’язаних моментів розвитку — виникнення й зникнення; // Процес виникнення, утворення чого-небудь у сукупності характерних ознак і форм; формування когось, чогось у процесі розвитку. Одним з важливих джерел становлення і розвитку критичного реалізму в українській літературі була усна народна творчість (Іст. укр. літ., І, 1954, 367); З перших років становлення Радянської влади наука зробилася справою загальнодержавною, вона користується постійною увагою партії і народу (Наука.., 11, 1967, 2); У процесі навчання і виховання учні зустрічаються з народними піснями протягом усього періоду перебування в школі. Народна пісня благотворно впливає на формування і становлення їх світогляду, розвиток естетичних смаків (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 87); В роки реконструкції народного господарства українські письменники написали твори, в яких відображено пафос соціалістичного будівництва, показано становлення нової, радянської людини (Іст. УРСР, II, 1957, 503).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 649.