СТАРЕ́ННИЙ, а, е, рідко. Те саме, що старе́зний. Потоком, що плив між двома сторонами оцього старенного лісу, можна було до скал дійти (Коб., III, 1956, 252); Оглянули ми церкву Софії, з старенною мозаїкою, а потому дуже цікаву мечеть (Коцюб., III, 1956, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 653.