СТАРОДІДІ́ВСЬКИЙ, а, е. Який зберігся, залишився від дідів, предків; який був у їхні часи. Стародідівські способи обробітку землі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 660.