СТА́РТЕР, а, ч.
1. Особа, що подає сигнал до старту (у 1 знач.). — Уже заряджає свій пістолет стартер, готуючись пострілом подати команду до початку бігу (Собко, Біле полум’я, 1952, 186); Стартер махнув — і, мов колись, пробігши тільки мить, бомбардувальники звелись у райдужну блакить (Уп., Вірші.., 1957, 45).
2. Механізм, пристрій для запуску автомобільних, авіаційних і т. ін. двигунів. Я підняв капот, перевірив запалювання. Сів за кермо, натис легенько на стартер (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 664.