СТА́РЧИТИ, ить, док., безос., діал. Вистачити. Доки же нам старчить крові, а серця у груди б’ють, Най нас гріє жар любові на забутий темний люд (Пісні та романси.., II, 1956, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 665.