СТАРШИ́НСЬКИЙ1, а, е, іст. Прикм. до старши́на. Чигирин-місто, де у січні 1653 року відбулася старшинська рада на чолі з Богданом Хмельницьким, яка вирішила добиватися возз’єднання України з Росією (Ком. Укр., 12, 1969, 51); Антін Андрійович добре знав цього вже немолодого полкового старшину, з яким йому доводилось не раз зустрічатися на старшинських сходках ще на Січі (Добр., Очак. розмир, 1965, 35); Покуштувавши ситого старшинського життя, ішов далі кобзар — від хутора до хутора (Тулуб, Людолови, І, 1957, 63).
СТАРШИ́НСЬКИЙ2, а, е. Прикм. до старшина́. Старшинські справи, за наказом Антоновича, прийняв Хаєцький (Гончар, III, 1959, 307); Старшинські права; Старшинські обов’язки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 667.