СТАТЕ́ЧНИЙ, а, е.
1. Розсудливо-серйозний, розважливий у вчинках; з позитивними якостями (про людину); поважний. Він знав Краньцовського за дуже статечного чоловіка (Март., Тв., 1954, 259); Як на свої роки Мишуня Бойченко був статечний юнак, з ним можна було радитися (Ю. Янов., II, 1954, 135); Головлікар добре знав, що його молодий колега завжди статечний і врівноважений (Десняк, II, 1955, 345); Потім Фанні запросила його обідати. Затишна, скромна квартира на Ліговці, статечні батьки, щебетлива сестричка Роза (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 161); * Образно. Статечні граки діловито ходили по ріллі (Стельмах, На.. землі, 1949, 394); // Власт. розсудливо-серйозній, поважній людині, характерний для такої людини; сповнений гідності, поважності. Русевич прибрав статечного вигляду (Шовк., Інженери, 1948, 132); — Що ви там, надворі, поробляли, дядю? — Що поробляв? — мимоволі всміхнувсь Артем на Василькову не по літах статечну мову (Головко, А. Гармаш, 1971, 539).
2. Який справляє враження, привертає увагу своєю зовнішністю; показний. Статечний, з довгою сивою бородою, купець тримається поважно й спокійно (Коч., П’єси, 1951, 161); Мсьє Піко (його справжнє ім’я ніхто не міг вимовити) був статечна літня людина (Ю. Янов., II, 1954, 50); Маєвський — високий, літній, статечний інженер (Шовк., Інженери, 1956, 221); Хазяйка хати, літня, статечна козачка, притулившись до одвірка, спостерігає військових (Рибак, На світанку, 1940, 53).
3. Який має достаток; заможний. Не хотілось їм, статечним господарям, свою єдиначку-дитину за безхазяйка [бідняка] давати (Гр., І, 1963, 315); Майстер був людиною статечною, мав свій власний будинок, тримав корову й відгодовував кабана (Панч, II, 1956, 240); По ярмарку він ходить, грошима брязка, статечний такий господар, до всього прицінюється (Горд., II, 1959, 183); — Не шанували нікого вони із людей… Хто б не зайшов до них — злидень який чи людина статечна (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 377); Тут приймали статечних гостей.., частували їх кавою та люльками, варенням та горіхами в меду (Тулуб, Людолови, І, 1957, 366); Один з чоловіків — статечний, видати, старший у валці — оглянув усі вози — навіть лантухи перелічив і рушати знак подав (Головко, І, 1957, 306).
4. Немолодий, середнього віку; літній. Бійці, здебільшого вусаті, статечні чоловіки, загледівши офіцерів, зриваються на ноги і завмирають в готовності (Гончар, III, 1959, 24); У хаті Олександра Підіпригори зібралася близька й далека рідня: випроводжали в науку Юрка. З парубком поважно здоровкались статечні дядьки, оглядали його зі всіх боків, наказували шанувати батька-матір, не дерти носа перед людьми (Стельмах, II, 1962, 363); Олег — це батько. Але по правді він на «батька» зовсім не схожий. Батьки у дворі всі дорослі, статечні, а Олег просто довгоногий хлопець (Ів., Таємниця, 1959, 125).
5. Який справляє позитивне враження, відзначається порядністю; пристойний, добропорядний. Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню, і дівчина не мала що йому закинути (Кобр., Вибр., 1954, 7); Діда-математика замикали до кухні, звідки він мав тягати самовара на весільний стіл і вдавати з себе трактирного полового на гастролях у статечному домі (Ю. Янов., II, 1954, 90).
6. рідко. Який заслуговує поваги своїм значенням, достоїнством і т. ін. — Чи статечне таке діло, щоб громада сама на себе і податки взяла, і землю віддала? Цього ніколи не буде, цього не може бути (Мирний, ІІІ, 1954, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 668.