СТАХА́НОВЕЦЬ, вця, ч. Новатор, передовик соціалістичного виробництва, учасник масового руху трудящих за підвищення продуктивності праці на основі оволодіння новою технікою (у 30-40-х роках). Як треба добре працювать — Стаханов дав нам приклад, і ми стахановцями звать людей найкращих звикли (Забіла, Промені, 1951, 39); В цеху висять портрети, Це — стахановці (Нех., Хочу буть.., 1949, 6); — Сьогодні день не рядовий для нас в календарі. Про вшанування мова йде стахановців полів (Гонч., Вибр., 1959, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 672.