СТАЦІОНА́Р, а, ч.
1. Заклад постійного типу (на відміну від пересувного або тимчасового). — Можна виїхати на гастролі і в інше місто, в якийсь із стаціонарів. Так я прошу, щоб мене направили в стаціонар (Ткач, Арена, 1960, 164); // Лікувальний заклад з постійними ліжками для хворих. Медикаментозне лікування хворих з гастритами проводиться за призначенням лікаря в домашніх умовах або в стаціонарі (Наука.., 8, 1959, 27); // Форма очного навчання у вузі, технікумі. Вступати до стаціонару.
2. спец. Нерухома основа, фундамент якої-небудь машини, споруди і т. ін. Зрізані волоті по транспортеру надходили в кузов автомашини, їх вивантажували і просушували на токах та обмолочували комбайном на стаціонарі (Колг. Укр., 3, 1959, 31); Поставлений Ониськом Артемовичем на стаціонар, молотив [комбайн] цілу добу (Гончар, Новели, 1954, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 672.