СТА́ЄНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ста́йня. Увійшов, [Іван] в телячу стаєнку (Стеф., Вибр., 1949, 194); — Робити Гнідко вже не може, йому б тільки тепла стаєнка на зиму та м’якої паші у жолоб (Козл., Сонце.., 1957, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 636.