СТВЕ́РДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стве́рдити. Ідеї Леніна про необхідність всебічного сприяння розвитку науки і техніки, як важливого заходу в справі економічного зміцнення нашої країни, стверджені величними перемогами радянського народу в будівництві соціалізму (Мікр. ж., XXII, 2, 1960, 6); // стве́рджено, безос. присудк. сл. Жовтневий переворот було підтримано в цьому донецькому малому місті й стверджено (Ю. Янов., II, 1954, 111); Справжній талант.. вміє додавати своє й нове до того, що вже було відкрито і стверджено в літературі іншими художниками слова (Про багатство л-ри, 1959, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 673.