СТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док.
1. перех. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. Наш народ грудьми кращих синів своїх відстоював завоювання Жовтня, стверджував на своїй землі владу Рад (Тич., III, 1957, 287); Вони [підпільники] знали, що недаремно прожили на світі, що своєю смертю вони стверджують життя (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 75); [Журейко (хмуро):] Раніш ніж храми будувать святі, Годиться правду ствердити в житті (Коч., П’єси, 1951, 41); Панівні класи прийняттям християнства намагались ідеологічно закріпити, виправдати феодальний лад, ствердити існування класу панівного і класу підлеглого (Іст. укр. літ., І, 1954, 25).
2. перех., а також про що, із спол. що. Упевнено висловлювати що-небудь, запевняти в чомусь. — Тільки несумлінна людина може стверджувати, що в нас хтось виступає проти вирубування лісу.. Рубати ліс треба і бажано. Але як рубати, скільки рубати і де рубати — ось питання (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 88); — Я боюсь, — оглянувся навкруг і зашепотів імператор, — що ми не знаємо цього народу. Русь, як ми думаємо й скрізь стверджуємо, це — багатоплемінний варварський народ, раби (Скл., Святослав, 1959, 158); Шнурре стверджував про первісно близький зв’язок мистецтва катакомб з язичеським малярством епохи імператорів (Загреб., Диво, 1968, 91); Є життя цехів, тісних майстерень, гарячих ливарень, життя і праця людей серед степів і лісів. Я не лякаю ним, я лиш стверджую, що кожна наша молода людина повинна знати справжнє трудове життя (Хор., Ковила, 1960, 70); // без додатка. Відповідати ствердно, говорити ствердним тоном. — Вишневий цвіт! — здивовано і вражено виривається в Лісовського. — Вишневий! — стверджує Стадницький (Стельмах, І, 1962, 20); — Ми, Петер, ще зустрінемось… товаришами, — не то запитую, не то стверджую я (Кол., На фронті.., 1959, 15); — А в мене є дружок. Теж вірші пише. Толя Дробот. Я вас познайомлю з ним. — Дружок чи друг? — Друг! — гаряче ствердив Марат (Жур., Нам тоді.., 1968, 98).
3. перех. Доводити, підтверджувати достовірність, правильність чого-небудь. Його спогади ще і ще раз стверджують спільність розвитку театральних культур двох братніх народів — російського та українського (Минуле укр. театру, 1953, 34); Вся поведінка Грицька, його ставлення до неї мовби стверджували його запевнення (Головко, II, 1957, 515); Ретельні дослідження археологів, які знайшли на місці скіфських і старослов’янських стоянок деревне вугілля, стверджують слова Геродота. Тут були ліси (Жур., Звич. турботи, 1960, 17); Озирнувся [Скшетуський] навколо — ряд усміхнених загадковою посмішкою облич ствердив його догадку (Ле, Наливайко, 1957, 263); // також із спол. що. Визнавати правильність, достовірність чого-небудь. Відомості, здобуті від балакучої панни Нонни, стверджували й новаки, які нерідко попадали в нашу камеру (Збан., Єдина, 1959, 211); Прикликаний четвертого дня лікар міг тільки ствердити, що його наука не придасться тут ні на що і що для хорої немає ніякої надії (Фр., VI, 1951, 167); Вона може ствердити: ніхто поганого слова про них не скаже (Горд., II, 1959, 206); Начальник водгоспу ствердив ці міркування (Ле, Міжгір’я, 1953, 48); // Бути, служити доказом істинності, достовірності чого-небудь. Обережно витягнув він пожовклий пергамент. Це був привілей, виданий його батькові від короля Зигмунда-Августа, що стверджував його шляхетські права і власність на землю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35); Це було посвідчення, видане вільнонайманій лікарці А. С. Хохол, яке стверджувало, що її відряджають в діючу армію (Голов., Тополя.., 1965, 123); // перев. док. Підкріпити чим-небудь обіцянку, клятву, сказане і т. ін. Всіх опанував піднесений настрій від радісного передчуття діяльності. — Але конкретніше, — сказала Ляля. — Прошу до стола. Розподілимо обов’язки і ствердимо підписами (Гончар, IV, 1960, 69); Ствердити клятву чесним словом.
4. перех. Офіційно схвалювати, визнавати остаточно встановленим що-небудь; затверджувати. — Оцим рахунком, коли його ствердять у столиці, зразу переполовиниться гласних від мужиків. А як їх зменшиться, то тоді і нашому братові дворянинові, — казав Лошаков, — буде більший простір у земських справах (Мирний, III, 1954, 259); Технічна рада ствердила Павлові розрахунки. В Центральному управлінні теж схвалили їх (Мушк., Серце.., 1962, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 673.