СТВОЛОВИ́Й, а́, е́, гірн.
1. Прикм. до ствол 2. Ледве спустилася кліть.., як автоматично відчинилися стволові двері (Рад. Укр., 11.VIII 1961, 3).
2. у знач. ім. стволови́й, во́го, ч.; стволова́, во́ї, ж. Робітник (робітниця), що керує спусковим механізмом у шахті. Слідом за Тучинським і Огеєм він кинув на добре здоров’я стволовому і почвалав осяяними електрикою підземними суточками (Досв., Вибр., 1959, 342); Всі [шахтарі] були в спецівках, з лампочками, стволова дала сигнал, кліть плавно пішла (Ю. Янов., II, 1954, 146.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 675.