СТЕКЛЯ́РУС, у, ч., збірн. Тоненькі короткі трубочки кольорового скла, які використовують для намиста, здоблення тканини, одягу і т. ін.; різновид бісеру. У фіналі вистави на сцену вибігали чотири пари танцюристів у блискучих від стеклярусу та всякої мішури.. костюмах (Минуле укр. театру, 1953, 97); * Образно. Вже в сніжний саван сповиті «Восток» і «Мирный». Вкрилися кригою ванти, паруси. Увесь рангоут в крижаному стеклярусі (Довж., Зач. Десна, 1957, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 682.