СТЕПНЯ́К, а́, ч., рідко.
1. Те саме, що степови́к 1, 2. Заснув Кирило Тугокопилий. Але й уві сні господарчо-земельні справи не кидали крилатого степняка (Ковінька, Кутя.., 1960, 115).
2. Рослина, яка росте тільки в степовій зоні. Жостір, а нерідко терен і шипшину можна побачити і в лісі. А от мигдаль, або бобчук, та карагана, яку ще називають дерезою, — це типові степняки (По заповідних місцях.., 1960, 15).
3. Степовий вітер. Б’є супрутній степняк навідліг, цілячись промерзлим пилом в обличчя (Рад. Укр., 19.ІІІ 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 686.