СТЕРНО́, а́, с.
1. Пристрій для керування рухом судна, автомобіля, трактора і т. ін.; кермо. [Чалий:] Я керував стерном, до певної мети мій човен плив, а хвиля навісна стерно те вирвала із рук моїх і понесла на скелі гострі човен мій (К.-Карий, II, 1960, 271); Коли агрегат повернувся назад, Сагайдак сів за стерно (Добр., Тече річка.., 1961, 181); Після спеціального навчання в середній школі Ярослав не сів за стерно автомашини, бо не добув шоферських прав (Вол., Місячне срібло, 1961, 194); Біля стерна сидів командир, маневруючи шаландою (Ю. Янов., II, 1958, 200), * Образно. І я один.. іду байдужно… Куди? пощо? Хіба не все одно Тому, хто з рук згубив своє стерно (Вороний, Вибр., 1959, 94).
2. перев. у спол. із сл. уряд, влада, держава і т. ін., перен. Орган управління, керівництва. Він вимагав, щоб я з своїми поглядами прийшов до стерна уряду й переконав.. шляхту зректися цього братовбивчого грабування (Стар., Облога.., 1961, 88); Вона [Комуністична партія] — у кожнім повороті Землі радянської стерна, Вона — у книзі і в роботі, В народнім диханні — вона (Рильський, III, 1961, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 691.