СТИКУВА́ННЯ, я, с., спец.
1. З’єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь. Якщо приплив грунтових вод заважає стикуванню труб в траншеї, то труби невеликих діаметрів з’єднують наверху в ланки по 2-3 труби (Довідник сіль. будівельника, 1956, 346).
2. З’єднання об’єктів для їх спільної дії або взаємодії. Радянські та американські вчені й космонавти успішно провели експерименти щодо виходу людини з корабля у відкритий космос і стикування космічних об’єктів (Наука.., 4, 1967, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 696.