СТИЛОБА́Т, у, ч., архт. Верхня частина східчастого цоколю будинку, постаменту, скульптури і т. ін. П’єдестал [пам’ятника С. Гулаку-Артемовському] встановлено на стилобаті з полірованого граніту (Наука і культура.., 1972, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 697.