СТИПЕНДІА́Т, а, ч. Особа, що одержує стипендію. Коростишівська семінарія була широко популярна на Україні. До неї приймали щороку 10-12 душ казенними стипендіатами, і це будило світлі мрії про науку в сільської бідноти (Вас., IV, 1960, 15); Керівник одної з інститутських кафедр професор Холод зажадав, щоб майбутні стипендіати пройшли щось на зразок мандатної комісії перед деканатом (Загреб., Спека, 1961, 33); Чимало молодих трудівників стали колгоспними стипендіатами, а закінчивши вузи, повернулися у господарства і працюють бригадирами, завідуючими фермами (Ком. Укр., 6, 1973, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 700.