СТИПЕ́НДІЯ, ї, ж. Регулярна грошова допомога, яку надають тим, хто навчається в учбових закладах, а також особам, що перебувають в аспірантурі, докторантурі і т. ін. У церковно-учительській [школі] училась Оленка уже, на стипендії теж (Тесл., Вибр., 1950, 98); Коли вступили [брати] до університету, їх обставини ще поправились: обидва дістали крайові стипендії (Фр., VI, 1951, 203); Близько 18 тис. студентів направлені на навчання підприємствами, радгоспами і колгоспами, які самі виплачують їм стипендію (Матер. XXII з. Компартії України, 1961, 63); На зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів і з нього було знято стипендію (Тют., Вир, 1964, 63); Для слухачів і курсантів ряду вищих військово-навчальних закладів установлено стипендії імені Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова (Роб. газ., 5.Х 1974, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 700.