СТИ́РТА, и, ж., діал. Скирта. Ой згоріла стирта сіна на жовтім пісочку, Та й хто ж мені, молодому, випере сорочку? (Коломийки, 1969, 307); Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три стирти сіна ось близько (Фр., XIII, 1954, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 701.