СТО́ВБУР’Я, я, с. Збірн. до сто́вбур 1. Гаряча, огненно-біла жижа, Мов істота хижа, Накинулась на струхліле стовбур’я (Пол., Вибр., 1968, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 720.