СТОВКО́ВИСЬКО, а, с. Скупчення людей; штовханина, сум’яття.. Довірливі люди валом валили на Маковея до кринички.. Таке стовковисько на його землі не дуже подобалось Стадницькому (Стельмах, І, 1962, 256); // Місце, де скупчується багато людей. Одчайдушно штовхалися безвусі парубчаки, танцюючи один з другим; у носі щипав сухий пил — на стовковиську він стояв хмарою (Гуц., Скупана.., 1965, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 720.