СТОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., розм. Харчувати кого-небудь (звичайно за плату). Половину будинку пані оддавала якимсь паничам під [у] найми; ще й столувала їх, — з того й жила (Вовчок, І, 1955, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 728.